Відома психологиня Ненсі Мак-Вільямс вірить у те, що справжнє особистісне щастя можна сповна відчувати лише за умови, якщо у вас є усі складові психологічного здоров’я. А у скількох пунктах ви знаходите себе?
- Здатність любити. Психологічно здорова особистість спроможна бути у стосунках, відкриватись, захоплюватись, бути щирою та відданою іншій людині. Вона переживає любов без ідеалізації чи знецінення, усвідомлюючи переваги та недоліки інших. Це спроможність віддавати, а не брати, що стосується як батьківської любові до дітей, так і партнерської любові між чоловіком та жінкою.
- Здатність працювати . У першу чергу мова йде про спроможність створювати і творити те, що є важливим для самої людини і отримувати від цього задоволення. Людина, яка знайшла справу, якій присвячує себе, відчуває цінність та сенс того, що вона робить є психологічно здоровою.
- Здатність грати. Тут мова йде як про прямий сенс слова “грати” , як це роблять діти, так і про здатність дорослих людей “грати” словами, символами. Це можливість використовувати метафори, фантазії, гумор, символізувати свій досвід і отримувати від цього задоволення. Гра дозволяє спробувати себе у активній позиції бути творцем своєї діяльності. Тому дорослим потрібно менше спостерігати за іншими, а самому більше співати, танцювати, займатись спортом та жартувати.
- Безпечні стосунки. Людина здатність будувати і підтримувати здорові, стабільні, безпечні та довготривалі стосунки з близькими людьми (більш ніж 5 років). Такий досвід безпечної прив’язаності вперше отримується в ранньому дитинстві. Дитина, що росте в умовах любові, підтримки та прийняття, здатна відтворювати такі ж безпечні стосунки у дорослому віці.
- Автономія . Мова йде про здатність людини розуміти власні потреби, бажання, опираючись на почуття своєї сили та незалежності. Проте, при цьому, зберігається потреба в інших людях. А особистостей, що звертаються в психотерапію, часто бувають труднощі із автономією, вони роблять не те, чого насправді хочуть, вони не встигають прислухатись до себе, діяти, а інноді й відчувати відповідно до своїх бажань.
- “Постійність себе та об’єкта”, ідентичність, інтегрованість. Людина здатна описувати себе цілісно, приймати як свої позитивні, так і негативні сторони: “у мене добре вдається це, але у цьому я недостатньо хороший”. Також мова йде про спроможність переживати різного роду почуття до себе та інших людей одночасно, наприклад любов та гнів, ніжність та роздратування.
- Здатність відновлюється після стресу. Якщо у людини достатньо внутрішньої сили, вона здатна долати стрес адекватними способами: відпочинком, спілкуванням із значимими близькими чи допомогою психолога, а не відходом у депресію, емоційним вигоранням, чи хворобою, що також може бути своєрідним “рятувальним колом” від великої кількості справ та втоми.
- Реалістична і надійна самооцінка . Така людина здатна помічати свої недоліки, але в цілому ставиться до себе добре, вона вчиться на помилках, визнає їх і не піддає себе жорстокій критиці. Це здатність бути до себе доброзичливим й прагнути до самодосконалості, але не вимагати від себе недосяжного.
- Стала система ціннісних орієнтацій . Людина здатна розуміти моральні та етичні норми, їх зміст. Проте, при цьому бути гнучким у їх дотриманні, не вдаватись до «морального безумства» чи іншого полюсу – антисоціальної поведінки.
- Здатність переживати весь спектр емоцій . Мова йде про вміння залишатись і бути зі своїми емоціями, переживати їх, при цьому не ставати їх заручником. Здатність витримувати свої емоції – це змога відокремлювати свої думки та дії, відрізняти зовнішню реальність від внутрішньої реальності почуттів. Тобто це можливість одночасно залишатись в контакті не лише зі своїми почуттями, й з думками – своєю раціональною частиною.
- Здатність до усвідомлення, або рефлексії. Людина спроможна розрізняти себе та іншого, наприклад може бачити те, що відбувається ніби «збоку». Люди, які володіють рефлексією здатні визначати що саме є їх проблемою, й відповідно максимально вигідно для себе вирішувати її. Одним з важливих показників здатності усвідомлювати себе є почуття гумору.
- Почуття відокремленості або менталізація . Людина здатна усвідомлювати те, що я – це я, а інший – це інший. Це дозволяє розуміти, що мотиви іншої людини можуть відрізнятись від того, як я їх сприймаю. У нормі ця здатність формується у дитини після трьох років.
- Гнучкість у використанні різних психологічних механізмів захисту у відповідності до обставин. Механізми захисту – це допоможні властивості нашої психіки, які допомагають справлятись із різними життєвими ситуаціями. Відхилення у розвитку цієї здатності є тоді, коли людина у всіх випадках життя та у різних ситуаціях використовує лише один тип захисту, наприклад, у стресових ситуаціях чи виникненні труднощів – несвідомо «впадає у хворобу».
- Баланс між тим , що я роблю для себе і для свого оточення . Мова йде проособистість , яка здатна бути собою, піклуватися про власні інтереси, проте враховує при цьому інтереси інших людей. Якщо відсутня рівновага у цій сфері, то у людини можуть спостерігатись ознаки депресії, з одного боку – почуття самотності, з іншого – «я поганий, зі мною щось не так», або «я егоїстичний, не допомагаю іншим».
- Почуття вітальності . Особистість відчуває себе живою, здатною до ентузіазму, до продукування смислів. Без цього почуття людина може бути здоровою, «нормальною», проте відчуває себе ніби “завмерлою”.
- Прийняття того, що я не можу змінити . Людина здатна щиро та правдиво сумувати, відчувати скорботу, свою обмеженість стосовно того, що змінити неможливо.
